ПОЛУЧАТЕЛЬ КРЕДИТА БЫЛ ОБМАНУТ БАНКОМ ОТНОСИТЕЛЬНО СУЩЕСТВЕННЫХ УСЛОВИЙ КРЕДИТОВАНИЯ, ЧТО ПОСЛУЖИЛО ОСНОВАНИЕМ ПРИЗНАНИЯ ДОГОВОРА КРЕДИТОВАНИЯ НЕДЕЙСТВИТЕЛЬНЫМ.
В контексті захисту прав споживачів в кредитних правовідносинах певний інтерес представляє недавнє рішення Колегії суддів судової палати у цивільних справах ВССУ від 23 січня 2017року у справі № 569/19957/14-ц. Справа характеризується високим рівнем правової аргументації позиції позивача.
Характерним і, дещо, незвичайним, але цілком доречним, є використання не тільки вітчизняного законодавства, але й деяких приписів міжнародного приватного права.
Зокрема, суди послались на Пункти 1.2 Резолюції Генеральної асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 року №39/248, Хартію захисту споживачів, схвалену Резолюцією Консультативної асамблеї Ради Європи від 17.05.1973 року №543, Директиву 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11.05.2005 року (пункти 9,13,14 преамбули), та Директиву 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23.04.2008 року про кредитні угоди для споживачів, якими передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на до контрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.
Якщо по суті справи, то означеним рішенням відхилено касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 30 вересня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 24 травня 2016 року залишити без змін.
Цими рішеннями визнано порушеним право фізичної особи як споживача фінансових послуг банку, а також визнано недійсним Кредитний договір №0056/08/16-CLZv від 20 червня 2008 року та Додаток №1, укладені 20.06.2008 року між АКБ «Форум» (ПАТ «Банк Форум») та позивачем, у зв’язку із укладенням їх під впливом обману зі сторони банку.
В основу рішення суди поклали висновок призначеної судом судово-економічної експертизи, що проводилась експертом «Київської незалежної судово-експертної установи».
Зокрема, експертним дослідження встановлено, що відповідно до п.1.3.1. договору про надання споживчого кредиту процентна ставка за використання кредитних коштів становить 13,50% річних, але реальна процентна ставка на момент укладення договору про надання споживчого кредиту фактично становила 14,58%, та є вищою на 1,08% від процентної ставки зазначеної в умовах кредитного договору 13,50%.
Абсолютне значення подорожчання кредиту (тобто, фактична сума переплати за кредитом) за договором про надання споживчого кредиту №0056/08/16-CLZv від 20.06.2008р. встановлене під час дослідження, фактично складає 80890,08 дол.США.
Експерт зазначив, що в межах наявних документів, реальна процентна та абсолютне значення подорожчання кредиту за оспорюваним договором відповідно до умов Постанови Правління НБУ №168 від 10.05.2007р., не визначені Внаслідок документального недотримання «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.) кредитний договір№ 0056/08/16-CLZv від 20.06.2008р.та додатки до ньогоне містять розрахунку щодо реальної процентної ставки (у процентах річних) та абсолютного значення подорожчання кредиту (у грошовому виразі).
Також в додатку №1 «Графік зменшення ліміту кредитування» відсутня інформація щодо розміру нарахованих процентів за користування кредитом, що не відповідає умовам п. 3.2 «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» (затверджених Постановою Правління НБУ №168 від 10.05.2007р.).
Суди зазначили, що даним експертним висновком підтверджується, що відповідач скористався тим, що позивачу об'єктивно бракувало знань необхідних для здійснення правильного вибору при підписанні оспорюваного договору і він був введений в оману при отриманні кредитних послуг, а відповідач, в порушення вимог ЗУ "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості , які потрібні клієнту при укладенні кредитного договору та не зазначив їх в його змісті .
Суди також дійшли висновку, що під час укладання договору, банк приховав від позичальника повну та об’єктивну інформацію щодо кінцевої сукупної вартості кредиту, чим ввів позичальника в оману, щодо реальної відсоткової ставки та кінцевої загальної суми кредиту, яку сплатив би позичальник банку, погашаючи кредит у порядку, визначеному графіком погашення заборгованості.
Суди констатували, що виходячи з положень ст.ст. 203,215,230,548 ЦК України, в момент підписання кредитного договору між сторонами, позивач був введений в оману відповідачем щодо істотних умов договору, ціни та відсоткової ставки, загальної сукупної вартості та абсолютного значення подорожчання кредиту.
